Науковий директор школи політичної аналітики приНаУКМА, професор політології Олексій Гарань в інтерв’ю інтернет-газеті «Фраза» розповів про можливе подальше загострення відносин між Росією та Заходом, і про те, які наслідки для України матиме військовий конфлікт на Кавказі між Грузією та Росією.

– Пане Олексію, вчора Російська Федерація розіслала країнам-членам НАТО ноту, в якій повідомляється про припинення військового співробітництва між Росією та країнами Альянсу. Це якимось чином може відобразитися на Україні?

– Насправді я не думаю, що це може мати якісь особливі військові наслідки. Це скоріше символічні заяви, які свідчать про наростання напруги між НАТО та Росією. Більше того, цим заявам Росії передували рішення країн НАТО про певне згортання співробітництва з Росією, і, зокрема, про тимчасове припинення роботи комітету Росія-НАТО. Тому, я думаю, що це певною мірою пропагандистський хід.

Також я вважаю, що саме ці заяви, скажімо, про припинення військового співробітництва між Росією та НАТО, не відіб’ються на Україні. Скоріше тут йдеться про загальний контекст стосунків у трикутнику «Україна-Захід-Росія». Тому це радше політичні наслідки, а не військові.

– Рада безпеки ООН не підтримала резолюцію Росії щодо конфлікту на Кавказі. Конфлікт між Росією та Заходом очевидний. Як може ситуація розгортатися надалі?

– Я думаю, чим довше Росія буде перебувати на території Грузії, тим гіршими будуть її стосунки з Заходом. Тим більше, що це буде негативно впливати на міжнародний імідж Росії. Інша річ, наскільки реально вдасться змінити ситуацію навколо Абхазії та Південної Осетії. Тому що після цього конфлікту ці самопроголошені республіки будуть отримувати додаткову допомогу з Росії. Не лише військову, але й політичну. Зокрема, 25 серпня Державна Дума Російської Федерації буде ухвалювати рішення щодо визнання чи невизнання цих самопроголошених республік.

– Якщо ж Росія визнає Абхазію та Південну Осетію, якими будуть її стосунки з Євросоюзом та НАТО?

– З формальної точки зору – це буде погіршення стосунків. Де-факто, зміни навколо цих республік не відбудуться.

– Чому?

– А що ж зміниться? Все залишиться так, як і було. Тут питання в тому, які висновки зробить Захід в сенсі надання Україні та Грузії Плану дій щодо членства в НАТО. Зараз можна робити абсолютно діаметральні висновки з цієї ситуації. Деякі аналітики, в тому числі і західні, говорять, що власне операція проти Грузії була не стільки операцією проти Грузії, скільки це було попередження Заходу і Україні стосовно прагнень нашої країни й надалі йти на шляху до ПДЧ і вступу в НАТО. А з іншого боку, в цій ситуації Україна отримує додаткові аргументи. По-перше, це свідчення агресивності Росії. В той же час, в порівнянні з Грузією Україна має певні переваги: ми не маємо на своїй території територіальних конфліктів, у нас більш стабільна політична система. Ось тому в України на цьому тлі з’являються додаткові аргументи.

– Пане Олексію, потенційне позитивне рішення щодо отримання Україно та Грузією ПДЧ в грудні якось зможе убезпечити наші країни від можливої агресії з боку Росії?

– Повністю убезпечити воно не зможе. Більше того, Росія буде продовжувати свою деструктивну політику. Але це буде важливим попередженням, і це буде означати, що Захід змушений буде жорсткіше реагувати, якщо буде тиск на Україну.

– Чи можливий варіант, що Росія обере економічний важіль для тиску на Україну?

– Звичайно, вона може застосовувати їх. Щоправда, ми маємо розуміти, що ці економічні важелі певною мірою також є обмеженими. Якщо ми говоримо про ціну на газ, то росіяни будуть її тримати на рівні меншому, ніж для Західної Європи, лише певний час. А потім ціна все рівно зросте і для України також. Тому питання в тому, коли це все відбудеться і як до цього підготуватися. Тиск, безумовно, буде здійснюватися.

– На вашу думку, чи погіршаться стосунки Росії з її основними партнерами в Європі – Францією та Німеччиною після «кавказьких подій»?

– Тут є кілька думок. Прихильники продовження співпраці з Росією можуть навести аргумент, що, приєднавши Грузію до ПДЧ, вони були б опосередковано втягнуті в конфлікт. Але, з іншого боку, можна говорити про те, що навіть європейські прихильники Росії вживали доволі жорстку риторику стосовно подій на Кавказі. Наприклад, канцлер Німеччини Ангела Меркель говорила в Сочі про територіальну цілісність Грузії і таке інше. Я думаю, що попри заяви Росії про розбіжності між країнами НАТО, насправді Альянс вжив дуже жорстку риторику, дуже чітко заявивши, що це є окупація країни, і що стосунки НАТО з Росією вже ніколи не будуть такими, як до конфлікту на Кавказі. Однак слова словами, але чи будуть вжитті реальні жорсткі заходи, поки ще не відомо. Перед НАТО і Заходом наразі стоїть дуже жорстка дилема, яку буде дуже складно вирішити.