Цілком мирному діалогу Alex70 і Юстаса на
форумі «
Фразы» присвячується.
Суть багатьох явищ ховається від людини точно так, як величезна глиба айсберга, являючи світу лише незначну свою частину, все інше надійно ховає в світ недосяжний. На щастя, провидіння інколи надсилає нам можливості і людей, здатних бачити речі і явища у всіх їх проявах та взаємозв'язках, на всю їх глибину повною мірою і відкривати нам знання про них.
Деякі обставини спонукали мене спробувати показати найнеобхідніше, як на мій погляд, людям цього
форуму. Поки що не вказуватиму на головні джерела нижче приведених тверджень з різних причин, проте із-за значної стислості інформації уклінно прошу читати уважно, або ж не читати взагалі.
Втім, після закінчення обговорення, зобов'язуюсь відкрити всі джерела.
Перше, що кидається в око на цьому
форумі – достатньо різке ставлення до опонентів, до цінностей співрозмовників, до державного устрою різних народів. Частково, зрозуміло, це пояснюється анонімністю спілкування, але почасти і неповагою, нерозумінням один одного, що зростає, бажанням знищити критикою державотворення сусідів. Але ж існування всіх сучасних країн для їх жителів, на цьому етапі, життєво необхідне! Не дивлячись на це, гнівні викривання інколи посилають людей за «правдою» аж в саму глибінь сторіч, куди заглянути простому обивателю з метою встановлення істини, просто неможливо. Нерозуміння, а за ним і незгода народжують гнів – емоцію значною мірою деструктивну.
Гнів – емоція людей неврівноважених. Він же сам по собі є і головною причиною непорозумінь, прикрих помилок і жалів, які, в свою чергу, знову породжують гнів і… коло замикається. Гнів походить від почуття безпорадності, через те, що людина не може робити що хоче, коли хоче, і як хоче. Розгнівана людина не визнає, що найбільшою перешкодою є вона сама. Бачить вона тільки інших, не себе. Оскільки ми живемо і у фізичному світі, то виходить, що гнів неминучий. Ось тільки важливо його не нарощувати в собі у величезну нищівну силу, яка шкодить, в першу чергу, самій людині.
Розмашиста хода і легкість в роботі, навіть якщо комусь це не подобається, сприяє тому, що гнів вивільняється в зачатку. Людина, яка прагне потрафляти чужим бажанням, блокує свій природний розвиток, внаслідок чого, наприклад, жовч перестає вироблятися під час їжі так, як їй встановлено. Про подібний спосіб мислення свідчить світлий колір калу. І це наслідки роботи печінки. Що ми знаємо про печінку з офіційної медицини?
Печінка споживає приблизно вдесятеро більше кисню, ніж будь-який інший м'яз з тією ж масою. За день печінка пропускає близько двох тисяч літрів крові і фільтрує її по 350 разів. Печінка – основна система очищення нашого організму. Крім того, вона відповідальна за виробництво жирних кислот, які необхідні організму для переварювання жирів.
Печінка володіє унікальною здатністю – вона може самостійно відновлюватися після будь-якого запалення, травм, отруєння та інших перенесених стресів.
Як бачимо, печінка – орган дивний, орган могутній, один із опорних, життєнеобхідних і витривалих. Не позбавлений таємничості і, я б навіть сказав, містичності. Як і будь-який інший орган, вона має приховані функції. І звичайно ж, підвладна найрізноманітнішим впливам, як відомим, вивченим, так і не зовсім. Як і інші органи, печінка має власну свідомість.
Печінка виробляє жовч. Якщо в печінці засіло бажання скрушити і знищити все погане, то жовч крушить і знищує їжу. Можна тільки уявити, що саме засвоює організм з їжі в цьому випадку. А тим часом, наші традиції абсолютно вірно радять нам утихомиритися, впокоїтися перед їдою, помолившись. Скажіть, чи багато хто з нас сьогодні дотримується цієї традиції?
От і виходить, що рано чи пізно печінка людини, яка ненавидить свою державу,
захворює. Ненависті передує ситуація, коли людина бажає від держави щось отримати, але не отримує і ображається.
Впевненість і знання, що від держави все одно нічого не отримаєш, може з'явитися у людини, що називається «з молоком матері» — від попередніх поколінь. (За іншою версією – від попередніх життів).
В результаті печінка захворює ще в дитинстві. Хто кляне в цьому випадку державу на чому світ стоїть, той кляне хворі відчуття кожного разу, коли вони виникають, і печінка у нього захворює не в повній мірі. Хто любить потішити людей роздумами про свинські справи держави, той повинен бути обережним щодо їжі, інакше його скрутить запалення печінки.
Печінка виводить з тіла матеріалізовану злість і гнів. Їх виведення блокується страхом перед державою. Якби не було цього страху, не було б і ненависті до держави. Людина б ставилась до держави з розумінням, бо вона, держава –
необхідна. ВСІ ХВОРОБИ можна вилікувати, якщо зберігається очисна функція печінки. Якщо ж печінка повністю відмовляє, то для смерті іншої хвороби вже не потрібно.
Тому, якщо хто злий як чорт на одну людину або декількох людей, проте поважає державу і батьківщину як святиню, той зцілюється від будь-якої хвороби. Але якщо хтось, наприклад якийсь державний діяч, виводить її з себе, і вона ототожнює цю людину з державою, то злість на державу негайно береться підточувати її печінку. Чим більше людей ви вважаєте ворожими, тим більше у вашій печінці ворожого, бо ніхто інший, крім людей, і утворює свою державу.
Тепер ДОБРЕ подумайте про своє ставлення до держави. Проведіть паралелі зі своїм здоров'ям. Задумайтеся про хвороби, що існують в колі ваших знайомих, адже Вам відомий склад думок цих людей. Наразі у всьому світі величезна кількість надзвичайно важких хвороб, але ми цього не помічаємо, тому в проблемах своєї країни звинувачуємо державу. Держава може бути якою завгодно, але злість людини на державу мешкає в самій людині і руйнує людину якраз в тій мірі, в якій людина бажає цю державу поруйнувати.
Держава не МОЖЕ зробитись кращою, якщо від неї тільки вимагають, нічого не повертаючи натомість. Якщо людина БАЖАЄ, щоб її держава перестала існувати, то гине і його печінка. Разом з печінкою гине і тіло, щоб одним руйнівником держави стало на світі менше.
Державу не можна зруйнувати, її потрібно змінювати! Коли людина змінюється сама, для неї змінюється і держава.
Якщо людина боїться за державу, у неї зменшується і печінка.
Якщо людина злиться на державу – її печінка збільшується.
У людини, яка турбується про стан справ в державі, печінка може стати точно такою, як і сама держава. Взаємна приязнь обертається дбайливістю. І тоді, у разі потреби, держава може навіть надати людині нову печінку. Але якщо людина продовжує мислити по старому, то і нова печінка тримається недовго. В пересадженій печінці розвивається та ж хвороба, через яку власна печінка виявилася непридатною.
Печінка, як і будь-який інший орган, не просто шматок м'яса, який переносять з одного організму в інший. Печінка також володіє свідомістю яка точно сприймає те, як до нього (до неї) ставляться як до символу держави. Якщо сама людина цього не розуміє, то печінка його наставляє. Пересаджена печінка не захворює відразу після пересадки лише в тому випадку, коли особа донора виявляється сильнішою від особи реципієнта. В цьому випадку при пересадці печінки у людини змінюється характер. Змінюється аж до невпізнання, та так, що людина вже не вписується у власну сім'ю. Особливо, якщо сім'я вороже ставиться до держави.
Коли хтось нас кривдить, ми чекаємо допомоги від держави. Якщо вона відразу ж не приходить на допомогу, то ми незадоволені. Якщо наголосити пацієнту з хворою печінкою, що печінка символізує державу, то він заперечує будь-яку злість на державу. Але якщо сказати йому, що він ненавидить несправедливість – він з ентузіазмом погоджується. Людина навіть не розуміє, що вона ототожнює державу і несправедливість. Держава для нього – творець законів, вона покликана забезпечувати благополуччя своїх громадян. Якщо не забезпечує – значить вона несправедлива.
Після цієї інформації, людина може прагнути не злитися на свою державу з побоювання за здоров'я, проте вона не зможе не злитися на несправедливість. Із страху перед державою, людина може і не виявляти свій протест, підсилюючи печаль через свою безпорадність. Сам же протест пригнічується страхом оприлюднити власні помилки. Так безпорадну людину долає безсила лють, яка і є печаль.
Якщо зі всієї
Вашої злості найбільшою є печаль через несправедливість, то Ваша хвороба обмежиться набряком печінки і більш серйозної хвороби вже не настане. Якщо Ви признаєтеся в своїй печалі і не будете намагатись її заглушити, то не дасте приводу для утворення каменів. Якщо ви не ЛЕЛІЄТЕ нишком свою печаль, терпляче чекаючи кінця несправедливості або краху держави, то не буде причини для виникнення раку. Ви просто станете людиною, яку переповнює печаль через збільшення печінки. Якщо звільнити свою печаль через несправедливість – то й це минеться.
Якщо людина потрапляє в залежність від державної влади, то розвивається цироз печінки, при якому в ній розростається сполучна тканина, що характеризується функціональною недостатністю. Печаль через залежність від державної влади, вона ж жалість до своєї держави, акумулюється в черевній порожнині у вигляді рідини, внаслідок чого виникає асцит – водянка живота. Хто, не дивлячись на жалість, все ж таки любить свою державу, той може прожити з цирозом печінки довгі роки, якщо лікарі видаляють рідину з черевної порожнини.
Напади особливо гострої злості, що спалахує проти держави, озиваються, кінець кінцем, спалахами метастазів пухлини в печінці, бо держава – це ми самі. Тому що засіла в нас злість – це наша злість перш за все, і
найбільше вона шкодить нам самим.
Людина бажає бути людиною і вона вимагає, щоб держава цьому сприяла. І якщо держава цьому не сприяє, то людина вважає себе в праві вимагати, бо знає свої права.
ЯК БИ БУЛО ЧУДОВО, коли б ХТОСЬ ЗРОБИВ З МЕНЕ ЛЮДИНУ, але не я сам!
Небажання бути таким, який ти є, і бажання потрапити в світ, де немає турбот, приводить людину до наркотиків. Поширена в середовищі наркоманів жовтяниця вказує на ту надмірну жовч, яку у людини викликають великі людські маси, а значить, держава.
Чи можна змінити державу на краще? Не можна до тих пір, поки кожен з нас не зробить із себе ЛЮДИНУ самостійно. Перш, ніж БУДЬ-ЩО вимагати від держави, нам потрібно їй віддати. Що віддати? В першу чергу – свою любов, тільки тоді ми будемо здатні осягнути суть моменту і розміркуватися з можливостями. Навіть невеликі можливості дозволяють зробити велику справу, якщо справу робити необхідно. Якщо ж ми поки що не почали її робити - значить в цьому немає необхідності – час ще не прийшов.
Злість проти держави і несправедливості може виявлятися вельми своєрідно. Наприклад, одна жінка захворіла жовтяницею (гепатитом), коли чоловік став прикривати свою відсутність державною роботою, тоді як насправді завів коханку. Жінка давно підозрювала, що у чоловіка хтось є і, не знаходячи собі місця, вишукувала винних. Винила всіх, у тому числі і себе. Та злість, яка зібралася в печінці і яку вона потроху випліскувала в поривах гніву, застрягла в печінці і бурхливо розрослася тоді, коли жінка зненавиділа державу через обман чоловіка. Щоб позбутися злості на державу, потрібно облаяти кожного громадянина, але оскільки це важко, людина з ненависті захворює. В цьому випадку, як і в багатьох інших, гнів не знайшов виходу, та зате знайшов вхід.
Ті, хто мають можливість через Інтернет облаяти ВСІХ громадян і побачити зворотні відгуки, значною мірою позбуваються проблем з накопичення гніву і частково звільняють печінку від зайвих проблем. Проте вони нарощують більш масштабні явища, які поки що знаходяться поза вузьким колом цього специфічного обговорення.
Жага помсти, направлена проти держави, викликає кровотечу в печінці. Якщо людина бажає продемонструвати свою жагу до помсти на людях, кров виступає на поверхні печінки. Гематоми, що знаходяться під капсулою печінки минають лише після звільнення від бажання помститися. Через це небезпечне відчуття людина і потрапляє в залежність від держави. Вони обидва – як держава, так і печінка, мають життєво важливе значення, і без них нам на сучасному етапі розвитку обійтися не вдасться.
Якщо ви
відкрито бажаєте зла державі – то сидіти Вам за гратами за державну зраду. Якщо зла бажаєте сусідній державі – в кращому разі станете «нев'їзним». Відверта зловмисність схожа на лиходійство. Якщо бажаєте зла державі в глибині душі – заробите рак печінки. В'язниця вона і є в'язниця, чи земна, як в першому випадку, чи духовна, як в другому. Чи випустять Вас із в'язниці, залежить від Вашого ставлення до держави. Якщо Вас випустили, а Ви своєї зловмисності не вивільняєте, все почнеться спочатку, але вже суворіше. А в нащадках, якщо Ви самі особисто не розрахувалися – рівно удвічі суворіше, що буде вимагати від наступних поколінь подвоєння зусиль по звільненню від завантажених шкідливих для організму емоцій і відчуттів. Ці емоції та відчуття, поселяючись в організмі, діють неначе програми, що передаються через спілкування не тільки оточенню, але, в більшій мірі вже безпосередньо – нащадкам. Чим більш емоції сильні та вкорінені, тим більше в них можливості до матеріалізації. До речі, навіть проста швидкоплинна думка іноді так надійно і надовго засідає в нашій свідомості, що це не може не свідчити про її матеріальну відповідність у фізичному світі.
Зловмисність по відношенню до одного громадянина держави рівнозначна зловмисності до однієї клітини печінки. Хвороби якраз і починаються з однієї клітини.
Злочини так само починаються з однієї незначної, як на перший погляд, провини. За нею слідують порушення більш грубі, а вже потім, якщо не звертати уваги на все більш грізні попередження і не робити все більш значних зусиль по виправленню, наступає адекватне покарання. Невідворотно.
Так будьмо здорові собі на радість і державі на користь!
P.S.
Прошу прощения у русскоязычных читателей, так как, собираясь, и даже уже начав писать заметку на русском, понял, что мое владение языком не дает мне возможности в полной мере описать некоторые непростые затронутые явления и понятия. Да и обратиться хотелось, в первую очередь, к гражданам именно своей страны. Ну, а иноязычные, жаждущие знаний, всегда имеют возможность воспользоваться словарями и переводчиками, коих нынче хватает на все вкусы и случаи. Тем не менее, как видите, пытался изъясняться как можно ближе к форме повествования на русском, если, конечно, не брать во внимание отсутствие ругательств ;).
P.P.S.
А для тех, кто ни прочитать по каким-либо причинам не может, ни словарей не имеет, подскажу, в чем главная идея заметки: «Отказ от любви к собственному государству смерти подобен». Так простим же нашим братьям россиянам их безапелляционность и агрессивность, потому что их организмы настойчиво требуют от них заботы о развитии России. И простим нам, украинцам, нашу неуступчивость и твердость в некоторых вопросах, так как и наши организмы требуют от нас защиты интересов Украины. Простим же и американцам все, так как Америка требует от них иногда просто невозможного, и они это делают несмотря ни на что, жертвуя всем, даже душой, но это их путь! Люди рассудительные обязаны это все понимать и уважать. Не простим только самой войне, потому как однажды война может привести к тому, что некому будет… прощать.
Ссылки по теме:
Отложенный конфликт
."
Сибиряк
14.07.08 14:09