02.12.08
Карта сайта, индекс Карта сайта, страница 1 Карта сайта, страница 2 Карта сайта, страница 3 Карта сайта, страница 4 Карта сайта, страница 5 Карта сайта, страница 6 Карта сайта, страница 7 Карта сайта, страница 8 Карта сайта, страница 9 Карта сайта, страница 10 Карта сайта, страница 11 Карта сайта, страница 12 Карта сайта, страница 13 Карта сайта, страница 14 Карта сайта, страница 15 Карта сайта, страница 16 Карта сайта, страница 17 Карта сайта, страница 18 Карта сайта, страница 19 Карта сайта, страница 20
Киев будет городом украинским?
Киев будет городом украинским?
Иван Бранкович

В Киев Русь пришла из Новгорода. Об этом говорят многочисленные списки Повести временных лет. К примеру, Первая Новгородская летопись сообщает:

«Временникъ, еже есть нарицается лЂтописание князеи и земля Руския, и како избра богъ страну нашу на послЂднЂе время, и грады почаша бывати по мЂстом, преже Новгородчкая волость и потом Кыевская, и о поставлении Киева, како во имя назвася Кыевъ»

В год 862, Аскольд и Дир, начали историю Киева Русского, словами, обращенными к полянам: «Чей это градок?» Кем были Аскольд и Дир, боярами или же родственниками Рюрика, до сих пор не ясно, однако Татищев, цитируя Иоакимовскую летопись, отмечал, что Аскольд, как и Игорь, был сыном Рюрика.

В год 882, пришла, вторая партия русов. Олег и Игорь совершили, с Аскольдом, то, что совершили. Так появился первый Русский святой Николай (в миру – Аскольд).

И сказал Олег: «Се буде мати градом Рускым»....

Многие украинские «историки», правда, утверждают, что Олег сказал несколько по иному: «Се буде мати містом українським, тихо добавляя «руським», и еще тише уточняя – с одной «с»... Но для подтверждения этой версии, нужно предъявлять летописи.

Итак, с 882 года, Киев – однозначно Русский город. И называется град Києвъ или Кыевъ. Что такое «мiсто Київ», летописцы еще не знают.

В 11 веке Киев – один из самых больших городов Европы. В те времена город насчитывал около 400 церквей, 8 рынков и более 50 000 жителей. (Для сравнения: в это же время в Новгороде, втором по величине городе Руси, было 30 000 жителей; в Лондоне, Гамбурге и Гданьске - по 20 000).

То, как выглядел древний Киев, описывает авторитетнейший украинский археолог д.и.н. П.П. Толочко: «В результате раскопок киевского Подола в 1972—1975 гг. получены материалы, аналогичные материалам раскопок в Новгороде, Старой Ладоге, Полоцке, Бресте и других городах северо-западных и северо-восточных районов Руси.
Исследование киевских срубных построек показало, что они имеют практически все варианты строительной техники, отмеченные исследователями для северо-западных и северо-восточных районов Руси».

В этом же отчете, он приводит реконструкцию древнекиевской усадьбы. Это – деревянная изба с двускатной крышей, точно такая же, как в Переяславском историческом музее, где воссозданы жилища древних русичей. Все это мало походит на хату с белой обмазкой из глины и камыша, с четырехскатной крышей...

Итак, по всей Русской Земле живут русины, русичи, русские люди и строят себе одинаковые жилища: в Киеве, в Бресте, в Ростове, Ладоге и т. д.

В год 1240, пришел Батый. Киев пал и был разграблен. Из 50-ти тысяч населения выжило 2 тысячи. Но, может быть, киевские поляне спаслись в пригородах столицы?

В «Мэн-да бэй-лу» есть самое полное и систематическое описание того, как действовали монголы при взятии городов-укреплений, в том числе как работал хашар: «Всякий раз при наступлении на большие города [они] сперва нападают на маленькие города, захватывают [в плен] население, угоняют [его] и используют [на осадных работах]. Тогда [они] отдают приказ о том, чтобы каждый конный воин непременно захватил десять человек. Когда людей [захвачено] достаточно, то каждый человек обязан [набрать] сколько-то травы или дров, земли или камней. [Татары] гонят [их] день и ночь; если [люди] отстают, то их убивают. Когда [люди] пригнаны, [они] заваливают крепостные рвы [вокруг городских стен тем, что они принесли], и немедленно заравнивают [рвы]; [некоторых] используют для обслуживания [колесниц, напоминающих] гусей, куполов для штурма, катапультных установок и других [работ]. [При этом татары] не щадят даже десятки тысяч человек. Поэтому при штурме городов и крепостей [они] все без исключения бывают взяты. Когда городские стены проломлены, [татары] убивают всех, не разбирая старых и малых, красивых и безобразных, бедных и богатых, сопротивляющихся и покорных, как правило, без всякой пощады. Всякого, кто при приближении противника не подчиняется приказу [о капитуляции], непременно казнят, пусть даже [он] оказывается знатным»

В 14 веке Киев входит в состав Литовского государства, хотя формально остается под властью Золотой Орды.

В год 1332, киевский вельможа Родион Нестерович с сыном Иваном, несмотря на яростное сопротивление нынешних украинцев, выводит из Киева в Москву, значительное количество, полян, 1700 чел. \\Новгородская IV летопись\

В год 1680, поданный Польского Короля Гильомом Левассер-де-Боплан, посещает Киев и оставляет такое описание:

«Киев, называемый некогда Кизовией, был одним из древнейших городов Европы, как о том свидетельствуют остатки древностей, а именно: высота и ширина укреплений, глубина его рвов, развалины храмов и старинные гробницы многих князей, которые там погребены. Из его храмов сохранилось в целости только два: св. Софии и св. Михаила; от всех же прочих остались только одни развалины. Город в настоящее время довольно слабозаселенный, заключающей не более пяти или шести тысяч жителей».

И делает важное замечание: «Дома здесь выстроены на манер МОСКОВСКИХ, довольно низкие и редко выше одного этажа».

Типичным жилым помещением среднего москвича в 17 веке являлась изба, поставленная на подклет, которая называлась горницей (горенкой), — та же клеть с хорошей двускатной крышей и часто с косящатыми окнами.

Итак, 1660 год. В Киеве – 5000 чудом выживших русских людей, они строят свои жилища, точно так же как и в москвичи.

Через 7 лет, по Андрусовскому перемирию, Россия выкупает у поляков свою древнюю столицу. Киев уже окончательно остается за Россией.

В год 1781, Комиссия Малороссийской коллегии, оставила описание Киева.

«Дома деревянные, около 4 тыс. Несколько каменных. Население: служащие и отставные чины, несколько русских и малорусских купеческих фамилий, малороссийские мещане, отставные офицеры, греки и волохи. Всего не более 20 тыс. человек».

Австрийский посол граф Кобенцель, посетив город, писал: «Киев представляет собою воспоминание и надежды великого города».

Английский посол Фитц-Герберт: «Если сказать правду, так это незавидное место, видишь только развалины да избушки».

Императрица Екатерина: «Странный этот Киев, здесь только крепости и предместья, и мне наскучило отыскивать город, который, по всем признакам, в старину был так же велик, как Москва». Гораздо большее впечатление на нее произвел Кременчуг.

В год 1835, восстановление Киева достигло такого размаха, что начали ходить слухи, что на глазах рождается город-гигант, новый центр империи. Киев – третья Столица России и живут здесь Русские люди. До рождения первого украинца М.С Грушевского, остается 31 год...

В год 1934 в Киев из Харькова по решению Совнаркома Украины перенесена столица Украинской ССР.

В год 2007, генетическая база данных YHRD - Y Chromosome Haplotype Reference Database, пополнилась результатами тестов на гаплогруппу from Ukraine (Kiev, Lviv, Lugansk). В Киеве, жители имеют две главные (модальные) гаплогруппы, 50 % на 50%:
1) 16-13-31-24-11-11-13-14,15
2) 16-13-30-25-11-11-13-11,14

Первая гаплогруппа – имеется также в Румынии и, в частности, в Плоешти.

Румын русскими, наверное, назвать нельзя или может быть это те самые «коренные» украинцы? Тем более что основной тип жилища румын до 19 века, были как раз плетёные, обмазанные глиной хаты.

Втора – это Московская гаплогруппа или Киевская, кому как нравится, т.е. 50% киевлян, того же самого происхождения, как и москвичи, это Русские люди, может быть потомки тех самых полян, о которых так любят рассказывать украинцы?

В заключение процитирую взгляд моего знакомого, коренного Киевлянина: «Киев и Украина? С какой это такой стати? Я сам живу в Киеве – и мне невдомек, на каком таком основании мой город должен стать украинским? Из-за большевиков? Так они внезапно передумали и столицей назвали Харьков. Потом кто-то передумает, и назначат Одессу. Кому-то в воспаленные его мозговые полушария проникла бредовая идея, которую тут обсуждают взрослые люди.

Зрите в корень.

При чем Киев к Украине? Нравится вам украинский – на здоровье. По месту жительства – никому не возбраняется...

А Киев при чем? Это же колыбель городов РУССКИХ. Заметили разницу? - Не Коломии. Не Волыни. Русских. Украинцев в нем если и было - то по околицам, да окраинам. Всегда. Внутри города жили русские. В поголовном своём большинстве.
Ссылки по теме:
  • Про летописи. Кто сохранил историческую память?
  • Работа: C++ Development Engineer in Kiev/Kharkov/Odessa (2008/KKO/080) (Киев)
  • Лучший подарок на Новый год 2009: деньги

  • Страница 1 из 29123456789101112131415»...»»

     

    ПАРМЕН
    23.08.07 13:59
    Данная тема давно назрела для обсуждения.
    Автора с почином.

     

    Сказочник
    23.08.07 14:08
    После очередного «ограбления» квартиры украинского политолога и культуртрегера Олеся Дония 13 августа сего года официально пропали компьютер и 24 штуки зеленых, в результате чего проведение так называемого «Дня независимости с Махно» оказалось под угрозой. Заметим, что две недели до этого квартира тоже была ограблена, и литературный фестиваль в Полтаве был отменен. Таким образом, прослеживается цепочка манипуляций самого Дония – он инсценирует ограбление и целевые средства исчезают в неизвестном направлении.

    Но кто наблюдал за карьерой этого хитрого молодого человека, наверняка помнит его деятельность в «Молодой Украине», как он, будучи лицом партии и официально ее главой, получая денежки от олигарха Анатолия Голубченко, с лихвой тратил их на средиземноморских курортах. Это же и вынудило кошельков партии в декабре 1999 г. пнуть Олесика под зад, после чего пыла у него заметно поубавилось.

    Тогда он запустил свой новый проект ООО «Последняя баррикада», а после того, как он вмочил свой пятак в помаранчевое болото и развел уже других олигархов на денежки, начал называться политологом, опять всплыл в хохляцком политикуме и теперь пытается щемиться в Верховную раду по спискам блока «Нашей Украины-Народной Самообороны».

    А теперь скажите, при чем здесь Махно к оранжевому популизму?

    Если картавый Луценко, надевает гетьманскую шапку и размахивает булавой на своих выступлениях это еще не значит, что он вождь украинской демократии.

    Если прыщавый лепрозный президент и подписывает указы, это не значит, что он народный избранник.

    Надо признать, что пиар ход с фестивалями и пропажей бабла в пик предвыборной 38-летним проходимцем был неплохо продуман. Однако настоящие анархисты прожектик Дония не поддержали и пробойкотировали фестиваль. Если он и состоится, то при участии крыс и коммерсов, при стечении имбецильной молодежи с псевдопатриотической ангажированностью и тунеядцев-наркоманов-алкоголиков.

    Потому что Махно всегда был против гавна, каким есть Доний или Змеющенко.

    Потому что настоящие анархисты – в ЕСМ.

    Потому что организаторы забздят писать на тачанках махновские лозунги – впереди «Хуй съебешься» и сзади «Хуй догонишь».

    Потому что у настоящего праздника, тем более махновского, всегда должна быть жертва.

     

    ПАРМЕН
    23.08.07 14:10
    Интересны приведенные данные о численности населения Киева в средние века. Город почти умер и возродился исключительно заслугой "москалей", сохранивших генетическую память.
    В противном случае Киев ждала бы участь Старой Рязани - грандиозное городище поросшее бурьяном.

    Как комментарий к этому приведу пример того, что гетманы предпочитали селиться где угодно, только не в Киеве, настолько он был мал и не представлял никакого интереса.
    Чигирин, или скажем Батурин дело другое.

    Ще одні закиди невігластва МОСЬКАльського... Ну що ж, помрійте МОСЬКАлі. А Україна буде будувати свою УКРАЇНУ. З нашим КИЄВОМ — УКРАЇНСЬКИМ, містом древнім і справжнім руським, до якого намагається, силкується з останніх сил долучитися й імперська РОСІЯ, яка невблаганно ПОМИРАЄ...

     

    Линкор Марат
    27.08.07 17:51
    Запомни сука!!! Никогда этот город Вашим не будет!!! Твой город Чорткив!!!

     

    Жора Жуирский
    30.10.07 22:19
    Когда у дяди щуролова - воспаление мозговых оболочек, ему к врачам нужнее обращаться, нежели тут "пащекуваты", хотя - болезнь уже запущена и уже даже хирургия ему не поможет. Нравится гадить, - в сортир. шагом марш!

     

    дед мороз
    22.12.07 01:16
    чи багато в києві 2007 дійсно нащадків древніх полян? враховуючи війну 41-45 років, масові переселення і евакуації? із 5-6 млн людей що живуть сьогодні у місті добре якщо 100 тис корінних киян. Інші - приїжджі з областей та ін. країн. проводити якісь генетичні тести у межах сучасного мегаполісу абсурдно.
    про мазанки. а російські донські казаки теж були вихідцями з румунії? адже жили у мазанках теж ) будівництво житла диктували тогочасні економічні умови у яких автор нажаль аж ніяк не розбирається.
    Мабуть автор не чув про існування галицько- волинської держави також, яка крізь століття спромоглася зберегти традиції Київської Русі і дати поштовх відродженню іі в образі України. Навіть з позиції історії 13-14 ст коли московські землі покірно прохали ханів про прихильність, Олександр Невський осліплював і страчував своїх же за непокірність монголам, Д.Донський у допомагав золотій орді придушити розкол Мамая а потім принижено звітував хану про успіх, у цей час галицько-волинські князі боролися не тільки з монголами а і з угорцями і з поляками.
    Ніколи Київ не був і не буде третьою російською столицею. Це перша і найвеличніша столиця всіх руських міст яка не один десяток разів відбудовувалась і повставала з руїн. І москалі це добре розуміли, руйнуючи в 30-і роки стародавні храми, викрадаючи мозаїки та історичні колекції та вивозячи їх до росії.
    І не треба тут розводити про корінних киян які не знають що таке Україна. Є українці (неважливо якої національності) що гордяться своєю країною.а а є інші люди які соромляться.це приїжджі. таких мало і скоро зовсім не буде тут залиште ваші іллюзії.

     

    Игорь
    23.08.07 14:15
    Зачем поднимать эту тему, ссылаясь на неизвестные источники.
    Россия огромна. Ее территорию не могут освоить сами россияне и украинцев им не хватает уже китайцев привлекают, делая из азиатов стратегических партнеров. В России еще столько надо дерьма выгребать, ведь русский народ вымерает !!! А смазливый господин Бранкович занялся темой, которая только ухудшает отношения россиян и украинцев, вместо того чтобы поднимать внутренние проблемы России. Оно и понятно против Кремля попереть духу не хватит.
    Путь России - создание экономического чуда на примере Германии, а не разжигание ксенофобских настроений.

    Цей СРАНКО вже намагається тут нас принизити кілька місяців. Однак потуги його й на цей раз марні і виглядають настільки смішними, що нема всякого бажання на щось реагувати. Він як той комар надокучливий. Але ж він не хоче через свою абсолютну тупість, притаманну будь-якому МОСЬКАлеві, зрозуміти, що комара легко розчавити...

     

    Андрюха Игорю
    23.08.07 15:36
    Розумні слова...
    А попереть можемо, була б тільки єдність...
    Біда наша в тому, що бидла багато совок наплодив...

     

    АВТОР-Игорю
    23.08.07 19:31
    Источники известны и названы в Заметке. Соответственно дальнейший Ваш комментарий, стоит на неверном посыле, его пропускаю.

    Как и комментарий, очень вероятно, подростка "В.ТКАЧЕНКО-ЩУРОЛОВ"

     

    Одессит
    29.08.07 22:16
    /Как и комментарий, очень вероятно, подростка "В.ТКАЧЕНКО-ЩУРОЛОВ" /

    Этому, как Вы изволили выразиться "подростку" уже, наверное, за 70. И это у него типичный, старческий ХОХЛОМАРАЗМ.

     

    Киянка
    23.08.07 14:27
    Тема справді цікава.Особливо генеалогічні аргументи. між іншим, у такій площині можна можна рознлянути історію цілого людства. Такі дослідження уже є. Дуже неоднозначна картина виходиь. запитань більше, ніж відповідей. А щодо конкретної публікації, яка завершується дуже "науковою" цитатою, свою позицію хочу проілюструвати теж цитатою (також не науковою, але знаковою)
    Російський турист під час екскурсій Києвом запитує екскурсовода:" Как же этим хохлам удалось у русских даже Софию Киевскую забрать?"..
    До речі, у тому ж Новгороді також э Софія- точна копія Київської. Її син Володимира Мономаха збудував.

    Ризикну надрукувати тут памфлета Чоронгузового. Думаю, що це буде гілна відповідь черговому україножерові СРАНКУ:

    ПРОМОСКОВСЬКИЙ ДЗВОНАР

    Анатолій Моцпан ще в грудні 2005 року написав так звану “статтю” “Откуда есть пошла земля украинская”. Він — колишній народний депутат (у 1994 році) з Донеччини (м.Амвросіївка), що відстоює з маніакальною впертістю божевільні комуністично-соціалістичні ідеї Симоненка-Мороза. Має свій сайт в Інтернеті та власне інтернет-видання “Донецкий кряж”, де друкуються махрові антиукраїнські пасквілі ось уже впродовж кількох років... Донецкий кряж, № 1918 от 16
    Почну з елементарного. Божого дару і яєчні. Так от Моцпан із часопису “Донецький кряж” почав свою “історичну” статтю ”Откуда єсть пошла зємля украінская” з яєчні, забувши, що її аж ніяк не можна плутати з Божим даром.
    Щоб кожному читачеві було зрозуміло, у чому найбільша помилка пана Моцпана, то це те, що він купився на історичну “блешню”, ковтнув її разом з тризубом. Вибачте, з трійником.
    Якщо вже братися за таку історичну тему, то пану Моцпану треба зразу, як казав його ідеологічний батько ВВП (Владімір Путін) відділити котлети від мух.
    Почнемо з того, що Московська держава прибрала назву українців, тобто русинів, тільки за рік до смерті Пєтра Первого. Великий реформатор Московії ліквідував Московське царство і прибрав до себе все, що руським звалось, тобто українським, а не московським. Сюди ж можна віднести і Велике Русько-Литовське князівство, куди входила тодішня Русь — Україна, Польща і Литва.
    До розпаду Золотої Орди Московія взагалі не мала ніяких зв'язків з тодішньою Київською Руссю. Між ними до 15 сторіччя на тисячі кілометрів простяглися дрімучі ліси. Ні мерь, ні муром, ні чудь до золотоординської епохи майже не пересікалися ні з древлянами, ні з сіверянами, ні з уличами, ні з тиверцями. Майбутні московіти народилися на етнобазі угро-фіннських племен і нічого спільного ніколи не мали з європейським етносом, який заселяв нинішню територію України. Незважаючи на імперську мішанину, якою активно займалися московські імператори та їхні обер-прокурори одружувати московітів з малоросами, ДНК і досі у нас різні. Як писав російський історик М. Покровський (видно, за це його “росіянин” за 5 графою Йосип Сталін і розстріляв), кожний корінний московіт на 80 % татаро-монгол. Це підтверджував й російський поет Олександр Блок: “Да, скіфи — ми! Да, азіати — ми, — // С раскосимі і жаднимі очамі...”. А наш український письменние-сатирик М. В. Гоголь казав: “якщо добре потерти московіта, то з нього виповзе татаро-монгольський писок”.
    “Від татарських князів і мурз в літописах, прозваних мордовськими князями, вийшло стовпове дворянство, — всі ті князі Єнгалічеви, Танішеви, Кугушєви...”. Так пише і російський письменник А. Платонов, який перебував у немилості сильних світу сього на території Росії, за такі “вольниє висказиванія”.
    Ця істинна відома усьому цивілізованому світові! Окрім, звичайно, таких московських прислужників з Донецька, як Моцпан. Він тепер, можна сказати, четвертий “історик”, який пише „Історію государства Россійськаго” після Карамзіна, Ключевського і Соловйова.
    Нинішню ж історію Московії писала німкеня Єкатєріна Вторая. Вольтер, з яким листувалася російська імператриця, їй писав: “Москалі народжені рабами своїх панів, таких же варварів, як і вони”. Звичайно, маючи європейську освіту, імператриця і в думці не допускала, що московський царський рід може йти від рабів чи татаро-монгольської знаті. 4 грудня 1873 року своїм указом Катюша наказала створити “Комісію для створення записок (!!!) про найстародавнішу історію Росії” під керівництвом і суворим наглядом графа Шувалова. Було призначено 10 осіб на чолі з Катюшіним землячком, німцем Г.Ф. Міллером. Як тут не скажеш словами великого Шевченка, трохи перефразовуючи — “німець історію пише”. Перш за все, німець і його команда знищила усі літописи Заволжя і Сибіру. Там, де залишилися ординські улуси. До речі, Моцпану хочеться нагадати, що й Московія називалася ординцями не інакше, як Московський улус.
    Літописи ж з європейської частини (уже тоді великої імперії) проціджувалися через імперське сито, оригінали спалювалися, а копії від 7 до 12 разів переписувалися. Підганялися під генеалогічне (?) древо Київської Русі. Мовляв, і ми європейці, а не азіати. І ми звідти. З Європи. Листуємося з Вольтером. Яка може бути Московія, в якій за Геродотом, жили ще самоїди доти, коли на території України виростали собори і церкви, створювалися бібліотеки, народ отримував грамоту, був залучений до мистецтва, тоді як “москалі ниділи в темноті (за Вольтером), без всяких мистецтв і не відчували навіть потреби в них”.
    Пані німкеня при цих Вольтерівських словах “пекла раків” і дала собі слово те, що не зробив Пйотр Первий (добре, що хоч своєчасно вкрав в українців-русинів назву Русь, ліквідувавши Московську державу), надолужити і написати “Историю Российского государства”. Великий українець Феофан Прокопович категорично відмовився від фальсифікації історії. За цю справу взялися граф Шувалов, історик Болтін, відомий Мусін- Пішкін і, звичайно, уже названий вище Г.Ф. Міллер. Ця братія склала так званий департамент по створенню “російської історії”. Члени комісії поклали перед імператрицею так звані “государствєнниє своди” і по сім-тринадцять разів переписані і відредаговані копії стародавніх рукописів Київської Русі. Бо як ми знаємо з московської “об'єктивної” історії, усі оригінали чомусь горіли разом з Москвою, а власники, кінчаючи Мусіним-Пушкіним, хапали з собою тільки копії, а оригіналами, очевидно, розпалювали каміни. Хоча в цивілізованих народів усе навпаки: оригінали зберігають, як зіницю ока, а каміни підпалюють зайвими копіями.
    Саме на основі “государствєнних сводов” німкенею Єкатериной Второй і її землячком Міллером писалася Московська історія. Бо ж так європейці Єкатеринє Второй не хотілося вести свій історичний початок від мері, чуді, муроми чи мордви. Саме тому так активно й горіли київські літописи. Саме тому в них так активно правилося слово “кінь”, на “конь”, а не “лошадь”. А там, де стояло “сокира”, виправляли на “сєкіра”, “місяць” перейменували не на “луну”, а на “мєсяц”, щоб все було ближче до Київської Русі. Бо ж московіти знали, що київські князі і київські племена розмовляли так, як нині розмовляють малороси (твердження В. Ключевського; пан Моцпан може з ним сперечатися, а не зі мною).
    Тепер за теорію Ніколая Марра. Її повторює і промосковський дзвонар пан Моцпан. Європейка Єкатєріна, як ми знаємо, хотіла як і її попередники, “кровь із носу”, щоб першоосновою Московії (пізніше Русской імперії — Росії) мав стати Киїє, звідки і пішла нібито Московія. Нібито саме там народилося троє близнят в одній колисці — українці (русини), московіти (русскіє) і білоруси. Отже, колиска “трьох братніх народів” — древній Київ, тобто Київська Русь. Тобто центр майбутньої імперії. То як же “центр” може стати Московской окраіной? Окраїною імперії? Щось тут не сходиться ні за Марром, ні за паном-товарісчом Моцпаном. І це, незважаючи ні на які “найдосконаліші і найчесніші московські копії спалених оригіналів”. Гаразд, повіримо, що Київська Русь — таки околиця Московії, як уже так хочеться москалям і їхнім прихвостням, що аж зі штанів вискакують, щоб стати “русскімі”. Єдиною нацією світу, яка походить від прикметника, а не іменника. Тоді берімо московські дати. Москва заснована (за їхніми даними) у 1147 році. Гаразд, погодомось. Князь Володимир похрестив Київську Русь у 988. На території нинішнього центру — Москви, на той час, як свідчать історики, були дрімучі ліси і дикі угро-фіннські племена. Геродот стверджує, що там жили “самоїди”, тобто канібали. Їли людей, як і племена Африки епохи Даніеля Дефо (автора роману “Робінзон Крузо”), а кісточки з тих людей обсмоктували. Словом, Московської імперії не було навіть у зародку, а навіть начисто “кастровані” Єкатєріной Второй, Мусіним-Пушкіним і німцем Міллером літописи стверджують, що після смерті князя Гліба “за ним вся Украйна постона” (1187 рік). Отака пєтрушка. Москви нема. І не існувало до 1237-40 років. Тобто до приходу татаро-монголів на Суздальську землю. Послухайте московського професора С.М. Соловйова, пане Моцпане: “В 1237 році прийшли зі східної країни на Рязанську землю, лісом, безбожні татари з царем Батиєм”. Москва як місто з'явилося тільки в 1277 році з дозволу татаро-монголів, а її землі, як звичайний Московський улус і на його трон посадили вірнопідданого чингізханівцям Данііла — сина Алєксандра Нєвского, який народився в 1261 році і з’явився він на престолі лише в 1277. Бо немовля не могло правити навіть малесеньким містечком, і від нього пішла “династія” московських князів і цезарів Рюриковичів. Але припустимо, що й це моя вигадка, то все одно виникає одне невирішене питання: у Києві церкви і собори, на них золоті бані, якими милувався навіть хан Батий, давно відбулося хрещення Русі, Москви ще нема, а “Украйна” вже в літописах згадується. І в арабських, і візантійських, і московських також. Бо, виявляється, не все “вишкрябали” Міллер і граф Шувалов. Та й Катюша Вторая не додивилася.
    Що ж до Москви, то про неї на 1147 рік чи хоча б на 1187, коли “Украйна” вже згадується, ні слова нема навіть у московських, не кажучи вже про іноземні джерела, до 1277 року, тобто до року її заснування. Може, ми б ці дати сьогодні знайшли в літописах Золотої Орди? Так і вони за наказом Єкатєріни Второй були спалені “історичним департаментом” і “конци в воду”. Про цю історичну фразу, я скажу нижче. Звідки вона “єсть пошла”, як і “государство Рассєйскоє”.
    Але спочатку про міста-республіки Новгород і Псков, навколо яких (за Далем) у селах і досі розмовляють на “малорассєйском нарєчіі”. Населення цих міст-республік в епоху Московського улусу докорінно відрізнялися від диких і жорстоких московських князів, які вдавали з себе цезарів (царів) і все йшли завойовувати та “добровільно” приєднувати чужі території до Московії. Давайте згадаємо, це “добровільне приєднання” новгородців і псковців до Московії. Вони, як і кияни під мечем і вогнем Андрія Боголюбського, перш за все поплатилися за свою європейськість, демократичність (як і в Києві у них було віче) та за близькість до самого Києва. Святий Андрій Боголюбський, зведений у такий ранг московською митрополією (ще тоді Московського патріархату не було) за взяття Києва (1169) “копьйом на щіт”, і пограбували його (за Марксом-Леніним) “до основанія, а потом” “нє пощаділі в Києвє ні храмов, ні жон, ні дєтєй: билі тога в Кієвє на всєх людях стон і туга, скорбь нєутєшная і сльози нєпрістанниє”(С. Соловйов).
    Новгородцям, що не хотіли “добровільно приєднуватися”, московіти ще й відрізали носи і губи, обливали окропом голих на 30-ти градусному морозі, жінок з маленькими дітьми топили живими в озері. Коли утопленики почали спливати, то божевільний претендент на московський (!!!) престол Іван Грозний наказав прив'язувати до утоплеників каміння. Звідси і крилата фраза божевільного князька: “і конци в воду”. Тих, кому вдалося якимось дивом врятуватися, московіти “по-братньому” заковували в кайдани і поетапно (ще одна історична паралель від Івана Грозного до Джугашвілі-Сталіна) гнали на територію невеличкого Московського улусу. Для збільшення населення Московської території, а головне, для перемішування з дрімучими московітами. Новгород і Псков натомість заселявся рабами ординців, тими ж завойовниками москалями. Тому то й сьогодні у Новгороді і Пскові навряд чи хтось залишився з корінного населення часів князя Олега. Така практика “обміну кадрами” в Московській імперії зберігалася від Івана Грозного до часів Косигіна і Суслова, а якщо точніше, то до самісінького розпаду імперії. Якщо пан Моцпан в цьому сумнівається, що це було одним із головних завдань імперії, наведу ще два документи. У 1717 році “скажений Пьотр” схвалив проект Салтикова тримати при українському гетьмані нежонатих москалів і “одружувати їх на доньках українських полковників і сотників та інших багатих людей”, щоб народ той змішався з московським.
    Цариця Анна в таємній інструкції від 31.1. 1734 року пішла ще далі свого “дяді”. Князю Шаховському, тодішньому правителю України, вона наказала: “Як наміром нашого блаженної пам'яті дяді Петра І було, щоб малоросійський народ охоту мав споріднюватися з нашим московським!!! (три знаки оклику мої для Моцпана — не російським, а таки московським., як пише імператриця; — О.Ч.) народом, так і ми наказуємо вам, щоб ви вміло, секретно під рукою особливо дбали малоросіян від споріднення зі смолянами та поляками відвертати, а натомість уміло спонукати малоросіян свої сини і дочки з великоросіянами женити і споріднювати. А цей наш Акт у таємниці тримати”.
    Ясніше не скажеш. То ж повернімося до Новгорода і Пскова. Я вже мовчу про мішанину московітів і новгородців. Це відомі речі. Мені хочеться запитати новоявленого “історика”: чи можна так жорстоко, по-дикунськи чи варварськи, без найменшого милосердя у серці, чинити зі “своїм” народом —новгородцями, якщо вірити панові Моцпану, що новгородці і московіти це один і той самісінький народ? З новгородцями так не чинила навіть Золота орда, якщо Новгород і Псков своєчасно здавали данину монголам.
    А може й святий Андрєй Боголюбскій “по-братньому” спалив Київ, чого не зробив Батий, закохавшись у красу небаченого досі європейського міста з його золотими банями? Боголюбській, як і Мєншіков, і Муравйов (яка генетично-історична лінія ментальності орди!), захопивши і Київ, і Батурин, потопили ці міста, як Новгород і Псков, у крові. Московська церква за це канонізувала не тільки Андрєя Боголюбского, а не й меншого московського злочинця - Алєксандра Нєвского. Найбільшого раба золотоординців. Він на Неві навіть у бійці не брав участі, не те, щоб воював з хрестоносцями. Йому було тоді 12 років. Але звідки це знати панові Моцпану?..
    Нині освячений Московським патріархатом В.В. Путін йде, як на Київ, Новгород, Псков, Батурин його подєльнікі, “добровільно” приєднувати ще одну “ісконно русскую землю” — Ічкерію і до ноги випалювати напалмом та “точечнимі ударамі” вільнолюбний чеченський народ тільки за те, що він хоче жити за своїми звичаями і молитися та розмовляти своєю мовою. Ось вам ще одна історична паралель, а заодно і відповідь московським дзвонарям “откуда єсть і пошла зємля русская”.
    Першим королем Київської Русі був Данило Галицький. За нього Русь досягла найбільшого розквіту. Але це так, між іншим.
    А тепер щодо “подарунків” українцям неукраїнської землі в 1939 році. Якщо пан Моцпан мав би хоч якесь віддалене поняття в історії, то, певен, він би не уподібнювався до таких “знавців”, як Олександр Мороз і Пьотр Сімонєнко
    Так от, ніхто ніколи нам не дарував (особливо Москва) українських земель. Ніхто нічого у 1939 році до нас чужого не приєднував, як це стверджують деякі московські трубадури на кшталт Вітренко, Сімонєнка, Грача, що сховалися під українськими прізвищами. Згадайте 1919 рік, 22 січня. Саме в цей день за 20 років до 1939, відбулася злука українських земель: ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка) об’єдналася з УНР (Українською Народною Республікою). Сталін і Хрущов ще й на комуністичному олімпі не світилися. Потім уже російські большевікі залили кров'ю Україну, і, як за Алєксєя Міхайловіча, за спиною поділили Україну в 20-тих роках на три частини, віддавши західну її частину Польщі (Пілсудському), Закарпаття — Чехословаччині, Угорщині, а президента Закарпатської Русі (!!!) Августина Волошина “товариш” Сталін арештував і, звісно, розстріляв. А потім, на догоду “собіратєлєй русскіх зємєль” почав збирати по шматках Російську імперію. Почав з Польщі. Поділив її з Гітлером. Тоді взявся за Фінляндію. Фінни дали “отцу всєх народов” по морді. Охолов. А далі був Гітлер...
    Тепер за Нікіту Сєргєєвіча Хрущьова та його “націоналістичний” подарунок Україні згадаємо. Ну перш за все треба почитати спогади зятя Хрущова – Аджубея. Він якось тоді їхав із тестем до Криму, а назустріч йому “вєсьолиє ярославскіє і рязанскіє роб'ята”.
    — Ви куда? – питає їх Нікіта Сєргєєвіч.
    — Домой, в Рассєю. Здєся картоха нє родіт. Один табак растьот, а єво кушать нє будєш...
    А потім, як пише Аджубей, приїхали вони до Ялти. А там курортникам нічого на гарнір подати. “Націоналіст” Нікіта Сергєєвіч і каже, якщо, мовляв, Україна на себе візьме цей тягар з “гарнірами”, просіться до України. Голова Верховної Ради РФ тов. Воронов і попросився. Україна ж не хотіла брати на себе такий тягар. Та ще й за рахунок цього півострова в України відтяпали по- братньому у три рази більше землі. У Москві українцям сказали:
    — Помогйом!
    Допомогли, кузькіна мать!.. Секретар обкому І.К. Лутак (золотими літерами вписане його ім'я при в'їзді в Крим) з'єднав Дніпро в півостровом. Подарував кримчанам воду. Кращі (та й гірші) українські голови колгоспів і директори радгоспів виїхали “по путьовках” до Криму забезпечувати тим “гарніром” кримчан. А ще поновити іригаційну систему, якою володіли кримські татари, яку рязанско-ярославськіі робята “успішно” і майже назавжди зруйнували. Тепер уже третє (а може й четверте), адаптоване до кримським умов і клімату, московське покоління верещить: “Крим — ісконно русская земля!”. Я відповім “історичному” віртуозу — точнісінько така ж, як Новгород, Псков, Грозний, Бєлгород, Кубань, Кенігсберг, де досі могили “московських геніїв” — Канта і Шіллера.
    Але з подарунком це ще не все. Цей самий подаруночок — Крим, дарували Україні і в 1922 році. За це забрали в України першу Українську радянську столицю комуніста М. Скрипника Таганрог, де понад 65 відсотків мешканців міста складало тоді українське населення, Новоросійськ, де за гетьмана Павла Скоропадського був другий (після Київського) український університет. А в Таганрозі (це підтверджує ще й М.Ю. Лєрмонтов у своєму “Героє нашого врємєні”) “разгорарівают на малорассєйском наречіі”. Окрім Таганрога розполовинили й Азовське море, бо червоним комісарам захотілося мати свою чорну ікру. Тих земель до 300-ї річниці з дня “воз’єднання” України до Росії, нам не вернули. Вона залишилася як „іконно русская зємля” з українським населенням у „матушкі Рассєє”.
    Подарувавши вдруге Крим після 1922 року у 1954 році, Микита Сергійович, як і Сталін в 1945 році, ще прихопив трішки української земельки: Стародуб (Стародубський козацький полк), Білгород і ще “шматочки” Курської, Воронізької областей і створили із земель Слобожанщини нову область – Бєлгородскую. А інші вищеназвані трохи збільшили для “матушкі”. Створили чорноземну зону. Не одним же хахлам нею володіти. А на цих землях (судячи навіть з тверджень московського телебачення) досі розмовляють українською.
    Що ж до затулінсько-бабурінських територіальних претензій, до яких вдається і пан Моцпан, то я ще наведу тут цитату і один факт. Вони яскраво свідчать, де кінчається Московія і де починається Русь-Україна. Етнографічно і мовно. В часи україножера Валентина Маланчука — секретаря ЦК КПУ з ідеології, несподівано заборонили брошюру “Українська писанка”. Я її придбав і довго не міг зрозуміти у чому ж її “антирадянскість”. Читав кілька разів і нічого антирадянського не знайшов. Ця розгадка не давала мені спокою зо днів десять. Нарешті я зрозумів, ще раз прочитавши уважно зміст брошюри. Окрім визначених українських територій політбюром ЦК КПСС у брошюрі подавалася наша звичайнісінька й традиційна з давніх давен писанка — Воронізька, Курська, Білгородська, Кубанська. На заході — ще й Холмська та Перемишлянська. Далі цих областей писанка не мандрувала. У “московсько-суздальському князівстві” вона, як така, не існувала. А тепер ще й цитата у розрізі української писанки: “Поза цими містами (Київ, Харків, Одеса, Вороніж, Курськ; — О.Ч.) вирує суцільне українське море. Загляньте будь-куди ...до Харківської або Воронізької губернії, біля самої межі, за якою починається московська мова, — і ви будете вражені, до якої міри незайманим і незмішаним залишилося це суцільне українське море... Варто було б поїхати туди П.Б.Струве, авторові теорії щодо “національних відштовхувань”, перед тим, як казати про єдину трансцендентну “загальноросійську” суть.” Ці слова, хотілося б з ними познайомити пана Моцпана, належать великому єврею і публіцисту Володимиру Жаботинському. Від себе додам: від Сяну і до Дону ніхто цей великий народ не українізовував. Такої історичної постаті, яка б допомогла нам в історії чотирьох імперій — Жечі Посполитій, Османській, Австро-Угорській і найстрашнішій — Московській, українізатора не виявлено. Український народ, незважаючи на всі утиски, уярмлення, гноблення загарбників, окупантів і яничар — перекинчиків та фальсифікаторів на кшталт пана Моцпана, зберіг свою ідентичність і зберіг свою мову, а в ній і свою історію.
    Ось такі пироги, пане Моцпане. Історію читати треба, а не писати за принципом “чув дзвін...”.
    Олег Чорногуз.

    Перепрошую, слід читати: Чорногузового

     

    len
    23.08.07 17:42
    Еще несколько лет назад я выдвинул теорию о дементном характере малороссийского сепаратизма. В чем она состоит. Есть понятие "деменция" - кратко это приобретенное слабоумие. То есть человек увлекшийся малороссийским сепаратизмом с каждым днем становится все глупее и глупее. В этом нет его вины. Виноват малороссийский сепаратизм. Естественно идиотизм Ткаченко и Черногуза есть всего навсего следствие дементного характера сепаратизма.
    Малороссийский сепаратист глуп, не может читать источники, делать анализ. Почитаем памфлет пана Черногузовога. Демент пишет: "Почнемо з того, що Московська держава прибрала назву українців, тобто русинів, тільки за рік до смерті Пєтра Первого". Дурак, наверно , думает что украинцы называли свою територию Россией. Он не удосужился прочитать культовую книгу по истории а именно "Синопсис" Иннокентия Гизеля - киевского монаха , который в 1674 году ( Петру было два года от роду) написал в вышеприведеной книге: "КОРОТКЕ ЗІБРАННЯ З РІЗНИХ ЛІТОПИСЦІВ ПРО ПОЧАТОК СЛАВЕНОРÓССІЙСЬКОГО НАРОДУ І ПЕРШОПОЧАТКОВИХ КНЯЗІВ БОГОСПАСАЄМОГО ГРАДА КИЄВА, ПРО ЖИТІЄ СВЯТОГО БЛАГОВІРНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ КИЇВСЬКОГО І ВСІЯ РУСИ ПЕРШОГО САМОДЕРЖЦЯ ВЛАДИМИРА, І ПРО СПАДКОЄМЦІВ БЛАГОЧЕСТИВОЇ ДЕРЖАВИ ЙОГО РÓССІЙСЬКОЇ АЖ ДО ПРЕСВІТЛОГО І БЛАГОЧЕСНОГО ГОСУДАРЯ НАШОГО ЦАРЯ І ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ОЛЕКСІЯ МИХАЙЛОВИЧА, ВСІЯ ВЕЛИКОЇ І МАЛОЇ, І БІЛОЇ РУСИ САМОДЕРЖЦЯ.". Но национал-дементам неудобно читать книги , изданные в Киеве . Они будут по козлиному питридеть про Петра переименовавшего государство!!!
    Далее очередная чушь: "До розпаду Золотої Орди Московія взагалі не мала ніяких зв'язків з тодішньою Київською Руссю". Достаточно почитать про теснейшие связи ВКЛ вплоть до многочисленых браков знати ВКЛ и Московского княжества.
    Далее автор присобачивает поэтический образ скифов, которые кстати жили на територии нынешней Украины до появления славян еще во времена персидской империи Дария. Это все от слабоумия. На том же уровне и остальная "памфлета". Опять чушь про Петра, укравшего назву. Опять про кляту Екатерину. Что ж. Вылечить малороссийского сепаратиста невозможно. Деменция не лечится. Никогда малороссийский сёпка не прочтет книги , напечатанные в Киеве до Петра Первого, не узнает какую роль в создании Империи сыграли малороссы. Ему никогда не будет ведомо что малороссы появились на Слобожанщине при Хмельницком ввиде беженцев от поляков и после великороссов.
    Национал-демент Ткаченко никогда не узнает про сына Ивана Калиты Симеона Гордого , которого прозвали гордым за то что он писал в титуле: "Господарь Всея Русси", а будет по слабоумию питридеть что это Петр украл назву. Национал-демент никогда не узнает что за период с 1600 по 1647 год турки и татары совершили 70(!!!) набегов на Киевщину и увели в плен на продажу около миллиона ( примерно четверть населения) и только Россия прекратила этот ужас. Дементное стадо никогда не поймет куда делись турки, выброшеные при Екатерине за море. Но самое страшное что эти ткаченки ( бывшие свиридовы) и чоргузские ходят на выборы и референдумы, мешают жить украинского народу своими нелепыми баснями. И мой совет Свиридову ( оно же Ткаченко) - надо больше читать украинских историков. Начните с Инокентия Гизеля, Самовидца, Грабянки, Грушевского, Субтельного. Но сначала примите слабительное чтобы анус не мешал читать и думать. С уважением е.в.б. В.В.Кобелюха-Барский, к.ф.м.н

    БРАВО!!! А "национал-дементы" - точнейший термин!

     

    Жора Жуирский
    30.10.07 22:26
    Вот именно! Полностью поддерживаю мысль!

     

    len
    23.08.07 18:23
    Шановна пани Киянка ! У Вас"До речі, у тому ж Новгороді також э Софія- точна копія Київської. Її син Володимира Мономаха збудував.".
    Это не так. Её построил в каменном виде сын Ярослава Мудрого - Владимир Ярославич. С уважением е.в.б. В.В.Кобелюха-Барский, к.ф.м.н

    Страница 1 из 29123456789101112131415»...»»
    Имя, Фамилия:
    Ваш e-mail:
    Комментарий:


    Смерть Бритни Спирс - как это было
    Ужас - составлен полный прогноз гибели человечества
    Америка принимает на воооружение роботов
    Загрузка...

    ©2008 «Фраза»
    Все права защищены.
    При использовании материалов ссылка
    на «Фразу» обязательна.

    Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентство УНИАН, в каком-либо виде запрещено.
    Контакты:
    Главный редактор «Фразы» Александр Иванов
    - 8(098) 449 84 16, e-mail: ivanov@fraza.ua;
    Менеджер по рекламе Антонина Сероус
    - 8 (068) 900 53 77, e-mail: reklama@fraza.ua;
    Руководитель холдинга «Фраза»
    (интернет-газеты «Фраза», «БизнесГид», «Настроение», «Worldseo»)
    Виталий Кустов - 8(050) 414 68 36, e-mail: kustov@fraza.ua
    bigmir)net TOP 100